Від динозавра до совка

        Слідом за Юрієм Канигіним я вжив термін “духовність”. Взагалі, смисл цього слова в наш час настільки розмився, що краще б його не вживати зовсім. Існує ціла група термінів, наприклад, духовність, бог, віра, світло, істина, медитація, і багато інших, які дійшли до нас з найдавніших часів, але більш-менш однозначний смисл вони мали лише в рамках певного світогляду, нині втраченого або перекрученого. В наш час ми переживаємо період зміни епох, тобто структурної перебудови людської свідомості, тому-то ці слова і вийшли з фокусу, розпливлись. Так, “медитація” може означати що завгодно, включаючи одурманення алкоголем, наркотиками, музикою або іншими засобами. Наскільки можна догадуватися з контексту, в наш час в переважній більшості випадків вживання слова “медитація” і означає якийсь вид самоодурманення, тобто, створення стійких вогнищ самозбудження в певних центрах свідомості, що супроводжується гальмуванням інших центрів. “Духовність” в сучасному вжитку цього слова означає активність будь-якого плану свідомості, що виходить за рамки побутового стандарту. Часто “духовність” також асоціюють з релігійною вірою. В своєму первісному значенні “духовність” означала діяльність планів свідомості, вищих від загальнодоступних, сяйво яких тільки підступає до обрію сприйняття. Особливістю нашого часу є підготовка нового розширення свідомості, перевороту світосприйняття. Хочемо ми того чи не хочемо, (не хочемо – кому ж охота втрачати душевний комфорт) але ми всі без винятку є учасниками пошуку нового світогляду. А всякий пошук і всяке становлення нового супроводжується деградацією віджилих форм, утворенням каналізаційних потоків, що вбирають в себе накопичений суспільством бруд і доводять його до повного перегнивання. Спосіб жорстокий, але швидкий і ефективний. Природа не знає моральності чи аморальності, вона завжди вибирає найкоротший шлях, який в кінцевому підсумку виявляється найбільш моральним для ссавців, але не для динозаврів. Якась частина суспільства, затягнута в каналізаційний потік, деградує, ув’язає в наркотиках та злочинності, потрапляє під владу все грубіших тваринних інстинктів, що виходять з–під контролю деградуючої людської свідомості. Раптом на поверхню незрозумілим чином вилазять тваринні ментальні форми і норми поведінки, давно уже пройдені еволюцією життя на Землі. Ми переживаємо саме такий жорстокий час. Тому-то для значної частини людей “духовність” спрямована не вверх, а вниз, відповідно до траєкторії їх падіння, і означає спалах активності нижчих центрів (сексуального, емоційного), які виходять з-під контролю внаслідок розпаду ментальних структур, характерних для людини.
       З іншої сторони, дуже часто “духовністю” прийнято називати давно засохлі, муміфіковані шкарлупи, що колись були пелюстками прекрасних спалахів свідомості, досягнутих видатними подвижниками. Квіти відцвіли, десь висипалось в землю і чекає свого часу насіння, а замість живих квітів були зроблені паперові підробки, які тепер використовуються в ролі приманки різними церквами, сектами, і навіть окремими так званими гуру, що знайшли своє покликання в непевному занятті перетворення людини в скотину.
       Мені здається, краще говорити про еволюцію свідомості, ніж про духовну еволюцію. Хоч словом “свідомість” можна теж маніпулювати як завгодно, але існує, не можна сказати щоб загальноприйнята, але універсальна градація , спектр рівнів свідомості, які в доступній нам частині спектра асоціюються з центрами свідомості людини. Читайте, наприклад, (Сатпрем. Шри Ауробиндо, или Путешествие сознания. СПб., 1993). Ця градація заснована на використанні структури людини в якості шкали і інструмента пізнання всесвіту і самої людини. Це найприродніший і найефективніший підхід. Сама людина є найдосконалішим і найчутливішим інструментом, який доступний кожному, треба тільки вміти слухати. Хто має мінімальну практику йоги, відчуває ці центри і плани, кожний з яких є оком, вікном у відповідний план всесвіту. Для тих же, хто замість безпосередньої практики грається інтелектуальним імітуванням, часто-густо приправленим нижчими тваринними інстинктами могутності та нездоровою тягою до аномальних психічних явищ, я приводжу залізний аргумент, який часто використовую до своєї жінки: “Якщо це тобі не очевидно, то марно і пояснювати. Мабуть, ти ще темна. Дозрівай, поки стане очевидно”. Жінка бурхливо реагує: “Ах так, только ты у нас светлый, куда уж нам темным, а ты хоть знаешь, когда у детей занятия, а ты знаешь, сколько стоят продукты, а ты хоть приносишь что-нибудь для дома. Иди и купи то, то, и то”. Витративши свою півмісячну зарплату на дводенний запас продуктів, я повертаюсь додому з пустим гаманцем. Ткнувши мене мордою в мою світлість, жінка заспокоюється, і на деякий час в домі настає мир.
       Якщо врахувати сказане відносно термінології, то магістральна ідея “Пути ариев” Юрія Канигіна є проявом одного з більш масштабних і фундаментальних положень, знайдених Шрі Ауробіндо: еволюція життя є еволюцією свідомості. Тут я повинен сказати наступне. Вчення Шрі Ауробіндо викликало в мені такий резонанс, що я нахватався окремих ідей, які довгий час в мені переварювались. І тепер, коли я намагаюся щось зформулювати, вони розгортаються самі по собі і неможливо відрізнити, що запозичене, а що є результатом розгортання в мені цього запозиченого. Але в кінці кінців, я пишу не заявку на патент. Якщо я щось повторю без посилання на першоджерело, або приплету щось неоковирне, вибачайте. На жаль чи не на жаль, виходить так, що з цих запозичених зерен в мені виростає щось не схоже на першоджерело. Насамперед, це стосується ідеї бога і того типу світогляду, який накручується навколо цієї ідеї, про що буде мова далі. Я це говорю не для того, щоб рівняти чи протиставляти себе Шрі Ауробіндо, але світогляд з висоти болотяної купини не може співпадати з точкою зору захмарної вершини. Все відносне. Можливо, для мене моя місія жителя совкового болота так же важлива, як для Шрі Ауробіндо його місія, хай не ображаються на мене послідовники Шрі Ауробіндо. На жаль, я відчуваю, що вони таки не сприймуть моєї точки зору, тому що вони перетворили Шрі Ауробіндо в божество, а його твори в святе писання. В чомусь повторюється доля вчення Будди.
       Еволюція свідомості – це ключ, а можливо і лом, кому як звичніше. Для того, щоб цю високу істину припасувати до законів реального життя, які ми збираємось відкрити або зламати, потрібен якийсь зв’язуючий принцип, свого роду вісь обертання. В якості такої опорної осі ми використаємо той факт, що еволюція людського суспільства у своїх ключових моментах повторює сходинки, вершини і провалля, досягнуті окремими видатними особистостями, і спотикається на тих же каменюках. Так само розвиток окремої людини, від ембріона до Гомо Сапієнс повторює всі біологічні і ментальні стадії, пройдені природою раніше. При цьому пам’ять про найбільш суттєве, що було на цьому довгому шляху, зберігається в центрах свідомості людини, зашита в їх структуру. Будь-ласка, заходьте, читайте. Навіщо вам розкопувати кістки. Якби археологи та історики приклали для просвітлення своєї свідомості стільки зусиль, скільки вони тратять на розкопки какашок минулих епох та погоню за ученими ступенями, вони б дізналися про історію людства значно більше.
       На жаль, я сам не здатен так прямо заглянути в очі історії, як агітую, хіба що окремими туманними проблисками. Але моє йогічне нутро відчуває, що це шлях в правильному напрямку, у всякому разі для мене. На жаль, в мене виходить швидше погляд не в лице, а в задницю історії. На жаль, саме така точка зору необхідна для розуміння нашої скотсько-бандитської держави, відповідно до її місцеположення в історії людства. Все-таки своя держава ближча, тому вказана точка зору в моєму писанні місцями домінує. Якщо я колись вирвусь з цього говна, то поміняю точку зору, а поки що вибачайте.
       Як же почати про те, що вічно починається, і ніколи не закінчувалося? Кожен видатний йог, чи це Шрі Ауробіндо, чи Свамі Вішнудевананда (Swami Vishnudevananda), чи Б.К.С.Айєнгар (B.K.S.Iyengar), у своїх книгах з йоги так чи інакше торкаються також еволюції людини, розуму і всесвіту в цілому. Дійсно, метою йоги є перш за все цілісність, тому неможливо відірвати глобальні світоглядні питання від конкретних вправ та рекомендацій. В свій час радянські філософи намагалися “отсеять рациональные зерна от идеалистической шелухи”, але з цього заняття нічого путнього не вийшло. Я не можу назвати себе йогом – не тягну на такий титул. Але все одно не можу обминути глобальних питань, настільки нерозривно вони вплітаються в розуміння конкретного бруду та скотства. Ці явища і їх роль в людському суспільстві можна зрозуміти лише у всій їх повноті, часткове розуміння виявляється хибним. Взявшись копати бруд, треба вже докопатися до дна. Сприймайте все написане нижче як мою фантазію і робіть поправку на мою і свою точку зору.
       Що ж було на початку – слово, думка, сила, діло, чи щось інше? Сам доктор Фауст не міг розібратися в цьому питанні. Питання, справді, нерозв’язне. Але існує принцип відомого білоруського літературного персонажа (на жаль, не пам’ятаю автора), який призначений для розрубування саме таких питань: “Пуп землі знаходиться під моєю лівою ногою”. Не вірите – поміряйте відстань до всіх кінців світу. Початок всесвіту, еволюції та історії знаходиться в тому часі, в якому я живу. Минуле і майбутнє зв’язані якоюсь особливою симетрією, причому, центром симетрії є саме момент сучасності. Якщо ми не бачимо цієї симетрії, то лише тому, що погляд в минуле перевантажений фактами, черепками, кістками, книжками. Що ж, повернемо цей ключ.
       Спочатку був крик відчаю. Душа Русі, заїдена паразитами, повільно вмирає і кричить від болю. Діючі традиції, життєві цінності, мораль, закони перестали бути ефективними регуляторами життя суспільства і теж руйнуються. Нація втрачає “чуття єдиної родини” (як сказав поет), наростає розшарування на багатих та бідних, на паразитів та бидло, агресивність і зажерливість паразитів зростає на фоні зубожіння та вимирання бидла, але і ті, і інші втягнуті в спільний процес деградації. Вектор розвитку нації, на перший погляд, ніби повернувся назад і вниз.
       В той же самий час в іншій половині планети розвиваються науки, удосконалюються технології, придумуються все більш різноманітні застосування для людського розуму. Розум, ніби потік води, розливається в ширину, зрошує все нові поля, дає все нові плоди пізнання, пів-людства збагачуються все новим досвідом. Розвиток, на перший погляд, спрямований вперед і вверх і цілком протилежний попередньому абзацу. Одні пів-людства вважають, що інші пів-людства назавжди залишилися в минулому. Але душа поета протестує проти такого протиставлення. Щось тут не те. Адже в історії і палеонтології було багато прикладів суспільств і видів живих організмів, які у відведений їм час теж успішно розвивалися і захоплювали одну країну або екологічну нішу за іншою, але їх час минав. Можливо, потрібне не протиставлення благополучних суспільств так званим слаборозвинутим, а стереоскопічне бачення? Можливо, дві картинки становлять одне ціле?
       Здається, що період урізноманітнення форм проходить на певному етапі все живе в цілому, кожний вид живого, кожен індивід і кожне суспільство. Це, можна сказати, період горизонтального розвитку. Укоренившись в опорних матеріальних структурах, енергія свідомості чинить такий тиск, щоб максимально розширити поле дії для втілених планів свідомості, як в глобальному масштабі, так і в менших. Таким чином, розширюється поле досвіду. З’являється велика різноманітність форм найпростіших живих організмів, різноманітність класів і видів, різноманітність індивідуальності всередині одного виду, різноманітність ментальних форм у вигляді спеціалізації на раси, нації, мови, країни, спеціалізації на бідних, багатих, правителів, підлеглих, скотів, скотопогоничів, ще дрібніші спеціалізації по професіям, характерам, талантам і так далі. Спеціалізуються науки, мистецтва, види діяльності. Все більш різноманітними стають плоди цієї спеціалізованої діяльності.
       Але з часом спеціалізація заходить так далеко, що одні спеціалісти не можуть зрозуміти інших спеціалістів. Плоди їх творчої діяльності втрачають цілісне значення для всього суспільства, ця діяльність і її плоди замикаються всередині окремих соціальних груп. Внаслідок втрати цілісності діяльність окремих груп і їх життєві принципи починають конфліктувати між собою і часто навіть втрачають позитивне значення для суспільства в цілому. Творці комп’ютерних ігр вступають в союз з найнижчими тваринними інстинктами, і пропагують свої ігри разом з інстинктами заради власного збагачення, перетворюючись в комплексну паразитну формацію. Медицина і фармакологія продукують і застосовують все нові ліки, які лікують одні, але породжують все нові хвороби, і все це крутиться заради збагачення медицини, і все це паразитує на рабських інстинктах натовпу і страху втратити здоров’я. Подібні паразитні перетворення відбуваються з науками, засобами та індустріями розваги і відпочинку, і з іншими сферами діяльності людини. Діюча свідомість не може забезпечити цілісність суспільства і його діяльності, паразити множаться і перехоплюють управління. Коли горизонтальна експансія різноманітності і спеціалізації досягає якогось критичного рівня, виникають і множаться проблеми, які не можуть бути вирішені на базі вже втілених планів свідомості, зусиллями, керованими активною свідомістю суб’єкта еволюції. Цілісність системи остаточно втрачається. У динозаврів погіршується здоров’я, їх величезні апетити чинять все більший тиск на середовище, що їх живить; феодали не здатні вгамувати зажерливість і хижацькі інстинкти і винищують один одного і своїх підданих у війнах; норми феодальної честі тягнуть за собою все більші руйнування; капіталісти не можуть стримувати зажерливість інакше, як наткнувшись на опір робітників; виникає забруднення навколишнього середовища; пост-совкам не платять зарплати; і так далі, цей перелік можна продовжувати як у великих масштабах, так і в найдрібніших явищах, як в суспільних процесах, так і в ментальності окремих індивідів. Ця стадія готує наступну.
       Виникає криза. Учасники еволюційного процесу вже виробили для себе звичну поведінку, моральні правила, що базуються на звично-діючих формах свідомості. Але ці звички і правила поведінки перестають бути ефективними і тому в масовому порядку починають порушуватися. Динозаври-моралісти звинувачують динозаврів-дисидентів в наростанні зла, тобто, в порушенні комфорту свого звичного душевного устрою. Але зведення рахунків не допомагає, проблеми множаться. Потік енергії –свідомості, що широко розлився, ніби стискається і концентрується для прориву. Нарешті, на фоні загального відчаю, болю і деградації ментальна оболонки так розхитується, що якимсь чудом виникає підходяща структура, що потрапляє в резонанс з вищим планом свідомості. Конкретніше про кризу з точки зору учасників кризи і прорив з неї буде сказано в одному з наступних розділів. В благополучних умовах виникнення такої структури неможливе через прагнення до самозбереження душевного комфорту, яке протидіє структурній перебудові. Хоч зовнішнім проявом кризи є насамперед руйнування, але воно нерозривно пов’язане з створенням зародку нової свідомості, яка може ще довгий час визрівати приховано, як перші ссавці, що ховаються в траві від пануючих динозаврів.
       Як тільки вібрації нового плану свідомості знайшли опору в нових структурах ментальної оболонки хоча б кількох індивідів-ссавців, вони, в свою чергу, підтримують ці структури і на фоні тотального нещастя з’являється світло в кінці тунелю, нова магістраль, нові мрії, і все те, що бурхливо розгортається при вилізанні із засмерділого тупика на широкий світ. Як тільки це позитивне переживання виходить на поверхню, з цього моменту динозаври приречені на вимирання. Не пролазять своїм пузом через тунель. Як тільки ця книжка увійде в резонанс з свідомістю хоча б кількох однодумців, можна вважати це початком кінця релігійних динозаврів. Не пролазять із своїми ідолами в майбутнє. Саме тому, що час динозаврів минув, з’являється комета, змінюється клімат чи виникає інша геофізична катастрофа, яка довершує розчистку життєвого простору. Причинний зв’язок саме такий, а не навпаки. Поміщики плачуть за вишневим садом, але їх час минув. Совки ностальгують за колючим дротом, але їх час минув, колючий дріт проблем не вирішує.
       Як тільки нова свідомість закріпилась в достатньому числі індивідів, потік енергії-свідомості рине в нове русло. Десь позаду залишається застійний старик, в якому лазять залишки рептилій. В різноманітності старих видів або старих ментальних форм більше немає потреби, вони виконали свою еволюційну місію. Якась частина з них залишається існувати як “сталі види” (за термінологією Шрі Ауробіндо), що потрібні як опори для старих структур свідомості. Адже ці старі структури не зникли від того, що фронт еволюції їх пройшов, а перейшли в автоматичне функціонування, інтегрувалися у нові структури, в нові світогляди, залишились як інстинкти. Багато видів живого вимирають; пишна розкіш палаців і химерність архітектури, меблів, більше не потрібна; екскурсоводи розповідають про мистецтво минулих століть, картини і ювелірні вироби перед нами, але цей напрям творчості більше не знаходить живого втілення; дебелі баби з картин середньовічних майстрів перестають бути ідеалом краси; в аптеках лежить до чорта фармацевтичних препаратів, але вони втрачають ефективність, все більше людей звертаються до так званих “нетрадиційних”, а насправді, давно забутих методів лікування і оздоровлення; в бібліотеках ще валяються книжки періоду “соціалістичного реалізму”, але їх майже ніхто не читає; філософські побудови настільки ускладнюються і спеціалізуються, що нормальній людині вони майже непридатні для вгамування душевної спраги. Проте, знову ж таки, всі ці залишки старого виконують важливу роль як опори старих ментальних форм, що продовжують діяти поза полем зору. Знищення будь-якої з цих опор мало б руйнівні наслідки для людства і ментальності в цілому.
       Активізація нового рівня свідомості, який вийшов на фронт еволюції, вимагає певної перебудови зв’язків між центрами свідомості раніше освоєних рівнів, тобто, зміни ментальної структури в цілому. Ця перебудова остаточно закріплює новий біологічний вид, чи нову суспільну формацію, чи новий світогляд.
       Далі повторюється період горизонтального розвитку, але ведучим в ньому є новий рівень свідомості. Можна сказати, новонароджений суб’єкт еволюції повторює набуття досвіду в новій сфері психічної діяльності. Далі все починається спочатку, але на новому витку спіралі.
       Даруйте за сумбурність, але спробуйте впихнути двісті мільйонів років у дві сторінки. Цим екскурсом я лише хотів продемонструвати, що закономірності еволюції форм свідомості універсальні.
       Во чукча який розумний, відкопав у вічній мерзлоті історію, археологію та палеонтологію, і все в одній ямі. Шкуру продам, кістки будемо досліджувати. Проте, тільки-но чукча зідрав з історії шкуру і м’ясо і вже намірявся написати магістерську дисертацію про будову і кінематику скелету, як виявились три обставини.
       Перша та, що препарований скелет не хоче ходити. Мабуть, сам факт препарування історичних закономірностей негативно впливає на їх життєздатність. Маркс дотепно пояснив минулу і сучасну йому історію, але надалі історія пішла не по Марксу. Вівекананда так переконливо проповідував об’єднання релігій, що, здавалося б, давно у нас повинна бути єдина Ведантична релігія і єдиний бог. Але щось заважає. Тут немає ніякої містики чи зловредних підступів ворогів народу або нечистої сили. Просто, всяке масштабне бачення є своєрідним підбиттям підсумків певного етапу і напрямку еволюції свідомості, індикатором початку кінця, початку зміни русла. Тут проявляється принцип невизначеності, який ми розглянемо пізніше. Нова свідомість, що зароджується в цей період, може докорінно змінити закони еволюції і точку зору на них, і здатна, по самому своєму призначенню, примирити те, що було антагоністичним в старому баченні. Перехід від феодалізму до капіталізму був наслідком зміни ведучих шестерень свідомості. Спочатку ведучим був емоційний розум, і над ним надбудовою і обслугою молодий інтелект, потім слуга зміцнів і захопив владу. Фронт еволюції змістився, і на новій базі стало можливим поступово загладити, вгамувати зажерливість феодалізму та дикого капіталізму. В наш час людство знову входить в чергову кризу, що є проявом безконтрольної зажерливості тепер уже інтелекту. Що далі? Ці кістки будемо досліджувати пізніше.
       Друга товста обставина є та, що намальований вище скелет еволюції є лише висхідною складовою. В дійсності все не так прямолінійно. Кожен масштабний чи навіть дрібний проривчик до нового бачення супроводжується нисхідними потоками руйнування і деградації, які нерозривно пов’язані з висхідним як конвективні потоки води в чайнику, що стоїть на вогні. Те, що в малому масштабі здається розвитком і деградацією, при розширенні поля зору виявляється замкнутим в циклічний чи спірально-циклічний рух, ніби якась нечиста сила перешкоджає прямому переможному руху по вірному курсу і щедро розбавляє бочку меду цистерною дьогтю. Начебто намагаємось робити добро, ощасливити пролетарів усіх країн ідеями комунізму, а воно незрозумілим чином звертає на зло. Далі, не слід забувати, що спіраль-то не одна. В дійсності, паралельно розгортаються багато спіралей, причому, різних планів, різних масштабів і з різними початковими фазами. Спробуйте тут розібратися.
       І третя обставина є та, що читати про переможну ходу вірним курсом нікому не цікаво. Якби якийсь пророк накреслив цей вірний курс (що навряд чи можливо в силу багатовимірності людства), і навіть розцяцькував би його перлами найвищої мудрості, навряд чи це був би бестселлер. Сучасна публіка любить скандали і “разоблачения”. Що ж, зробимо невеликий скандальчик і разоблачєніє, за цим зупинки не буде. Але справа не тільки в кон’юнктурі на шкуру. Є ще одна третя з половиною обставина, яка змушує автора заглядати не лише в лице, а і в анальний отвір історії. Обставина ця товща перших трьох. Волею долі автор цих рядків власною персоною живе в країні і в часі, де процеси деградації вийшли на видиму поверхню і визначають собою весь переможний курс цієї країни. Якби в мене була можливість втекти звідси, я б обмежився переконанням, що процес деградації угноює поле для майбутніх ростків нової свідомості. На жаль, одне діло бути переконаним і спостерігати зі сторони, і зовсім інше – самому борсатись в говні.
       З точки зору стороннього спостерігача, нисхідні потоки формуються на стадії кризи і продовжуються ще деякий час після проходження видимого піку кризи. Їх призначенням є відвести в каналізацію віджилі структури свідомості, що продовжують поглинати ресурси енергії-свідомості. Так би мовити, дарма займають місце під Сонцем.
       Але для безпосереднього учасника процесу не потрібне таке знання, яке оголошує одні напрямки, нації, держави, системи, вчення прогресивними, а іншим присуджує почесний вихід в каналізацію. В каналізацію ніхто не хоче, і навіть якщо уже зав’яз по вуха в багні, то не любить цього визнавати. Весь фокус в тому, що десь в якійсь недоступній нам сфері свідомості розділення, справді, проведене і вирок підписано. Але якби таке знання було нам доступне, наше життя, мрії, подвиги і злочини не мали б смислу. Якщо ми опинилися в багні, смисл в тому, щоб знайти вихід з цього багна. Ніякий Спаситель нас звідти не витягне, а якщо культивувати таке прагнення, це лише продовжує час перебування на дні вигребної ями.
       Всяке нове звершення, чи це втілення прекрасної мрії, чи будівництво вигребної ями, чи вилізання з неї, для безпосереднього учасника досягається невідомим шляхом. “Вы не знаете, является ли то или это переживание частью пути или нет, вы даже не знаете, прогрессируете ли вы или нет, потому что если бы вы знали, что прогрессируете, это означало бы, что вы знаете путь – но пути нет!” (Мірра Альфасса, цит. по: Сатпрем. Шри Ауробиндо, или Путешествие сознания. СПб., 1993). Я пишу цю книжку і не знаю, чи це крок в правильному напрямку, та й чи можна взагалі ставити так питання. Правильним буде той напрямок, яким пройде вільна творчість вільної людини. Всі мої рабські інстинкти, яких немало в мені, збочують мій шлях.
       Наївно було б думати, що відкриття нових шляхів і незвіданих країн – справа лише окремих видатних особистостей. Мовляв, нехай ці ненормальні не сплять і шукають якогось Абсолюта, а нам, простим смертним, і так добре на нашій печі. Історія розпоряджається так, що ніхто не може бути в стороні. Колись, в перші роки діяльності українського РУХу, прості радянські колгоспники приблизно так висловлювалися:
       “Нам не треба ваша бандерівська самостійність, у нас картопля росте, ми і так проживемо”.
       “Кіньми їх топтати, (це про голодуючих студентів), нехай ідуть працювати, вила їм в руки і нехай гній грузять”.
       “Поки той Чорновіл сидів в тюрмі, я на нього працював, щоб його там прокормити”.
       Це були не окремі висловлювання, а думка “подавляющего большинства” українського суспільства (крім західних областей). За незалежність вони проголосували лише тому, що РУХівська пропаганда розмалювала, як Україну грабували в Радянському Союзі і як багато стане сала і ковбаси, коли Україна стане самостійною. Але що ж сталося з їхньою картоплею і свинячим благополуччям? Відповідь відома. Нещасне бидло не захотіло підтримати висхідний потік і не встигло гавкнути як опинилося в каналізації. Проте, було б помилкою звинувачувати їх в цьому, мовляв, ми ж вас агітували, а ви нас не підтримали, то і чорт з вами, а якби ви не знали, то і гріха б не мали. Можливо, піднесення однієї частини суспільства відбувається за рахунок ресурсів свідомості, відібраних у іншої частини. Перемикач ресурсів не в нашій волі, і тому коректніше говорити про помилку, а не про вину чи гріх. Але з іншої сторони, це також відносне. Той, чия місія – розгрібати конкретне говно, саме і повинен агітувати, звинувачувати, опиратися, бити себе в груди, манити стадо, шукати свою помилку і вину в тому, що стадо не захотіло піти вірним курсом. Нехай потім майбутні філософи з висоти своєї безпомилковості сперечаються, хто помилявся і в чому був винуватий. Місія, точка зору і спосіб дії конкретного учасника подій і стороннього спостерігача різні, і оцінка подій з їхніх точок зору теж з необхідністю різна.
       Якщо ми трохи забудемо про сяючі перспективи, то бачимо, що існування принаймні половини людства і багатьох явищ ні в яку схему взагалі не укладаються. Звідкись і невідомо навіщо виникла комуністична імперія. Багато країн Азії, Африки і Латинської Америки ніяк не можуть вилізти із злиднів, ніби звалилися в кювет з магістральної дороги еволюції. Не допомагають навіть старання розвинутих країн трансплантувати їм свій західний менталітет і ринкову економіку. Не приживається, і все. Та і взагалі, за останнє століття людство стало більш жорстоким. Архіпелаг Гулаг, масові бойні по всьому світу, використання досягнень наук про людину для перетворення людини на керовану скотину. Втрата ефективності традиційної моралі, розгул демонів наркоманії, тотальна брехня, розпуста і лицемірство. Навряд чи все це можна вважати сходинками до нової свідомості. Але тоді чому і який в тому смисл? Адже в природі немає нічого зайвого. Було б великою помилкою вважати, що ключ прогресу є монопольною власністю лише так званих розвинутих країн, а існування інших націй не має ніякого смислу, крім як поставляти на західні ринки сировину, дешеву робочу силу і розважати їх свіжими проститутками. То що ж, вважати, що півсвіту і їх тисячолітні культурні надбання перебувають в каналізаційному потоці, що призначений забезпечувати сите існування і так звану масову культуру так званих індустріально-розвинутих країн? Щось тут не те.
       Скотопогоничі всіх часів і народів для укріплення скотських інстинктів, пояснення негативних явищ і приховування власної неспроможності широко культивували різні види нечистих сил. Для укріплення своєї влади і віровчення немало відьом спалила християнська церква, але навряд чи це пішло на користь Європі. Духовні лідери ісламу знаходили великого сатану в лиці Сполучених Штатів і малого сатану в СССР. Ворожнечу вони посіяли, але щось це не пішло на користь їхнім країнам. Мабуть, найпослідовніше матеріальне втілення ця ідея знайшла в комуністичному віровченні та створеній на його основі комуністичній імперії. Списування провалів в економіці на ворогів народу та агентів капіталізму інтенсивно практикувались в комуністичних країнах, але відомо, чим все це закінчилося. Пора зробити висновки. Висновок же такий, що і в глобальному масштабі будь-який світогляд, який ділить все на “від Бога” і “від диявола”, прийде до ганебного краху. Саме тут і закопана собака, яка псує всю картину історії людства.